Методист

Хмарська Яна Анатоліївна

РОБОТА В НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ   ВЕДЕТЬСЯ ЗГІДНО РІЧНОГО ПЛАНУ

    План спрямований на виконання завдань Закону України “Про дошкільну освіту” та Базового Компоненту дошкільної освіти.

    Педколектив СНВК працює над всебічним загальним розвитком вихованців відповідно до їхніх потенційних можливостей, формування базису особистісної культури: самообслуговування, комунікації, пізнавальної мотивації, бажання і вміння вчитися.

   Головним напрямком   діяльності кожного вихователя були і залишаються охорона, зміцнення здоров`я дітей, забезпечення необхідних умов для їх фізичного та психічного розвитку.

Методична робота ведеться  за напрямками :

Ø патріотичне виховання;

Ø подолання вад мови;

Ø формування основ здорового способу життя;

Ø комунікативно-мовленнєвий розвиток дошкільників.

Пріоритетні напрямки СНВК № 5 на 2020-2021 навчальний рік:

 1.  Продовження  роботи  з забезпечення реальної безперервності освіти засобами  компетентнісного підходу до розв’язання основних завдань дошкільної та початкової ланок освіти: забезпечення високого рівня збереження  фізичного, психічного, соціального і духовного здоров’я суб’єктів педагогічного процесу: дітей, педагогів і батьків, спрямованість пе­дагогічного процесу закладу дошкільної освіти і початкової школи на всебічний розви­ток особистості дитини шляхом   надання  своєчасної  кваліфікованої   допомоги дітям та учням початкової школи  щодо усунення  вад  мови та корекції  інтелекту в межах реформи «Нова українська школа».

2. Впровадження інноваційних технологій та нововведень в освітній простір закладу,  організація роботи творчої лабораторії з впровадження інтерактивних методик розвитку креативного та критичного мислення учасників освітнього процесу, інтерактивного забезпечення, інформаційно-комп’ютерної корпоративної підтримки.

3. Удосконалення  роботи педагогічного колективу по всебічному розвитку особистості, об’єднуючи в єдине ціле  освітній  процес дошкільного і молодшого шкільного віку та роботу  з родиною, спрямований на виховання у дітей громадянської свідомості та патріотичних почуттів, моральних цінностей,  дбайливого ставлення до природного довкілля, досягнення гарантованих передбачуваних програмою результатів соціального та особистісного розвитку дитини.

 На виконання варіативної частини Базового компоненту в нашому закладі функціонуть гуртки:      

- інформатики;

- хореографії.

Методична робота в педагогічному кабінеті – це комплексний процес, у ході якого здійснюється практичне навчання педагогічних працівників ефективним формам і методам роботи з дітьми.  У методичному кабінеті зібраний довідковий матеріал, методична і художня література, ілюстрації, різні наочні і дидактичні посібники, іграшки, зразки демонстраційних і роздавальних матеріалів, конспекти занять і розваг, описи дидактичних ігор, діафільми, грамзаписи. Вони систематизуються за основними розділами програми. У кожному розділі матеріали добираються за віковою групою відповідно до програмних завдань.

Належна увага приділяється впровадженню якісно нових і новітніх форм навчання.

   В роботі з педколективом впроваджуються масові форми роботи:

 педради, семінари, тренінги

    педагогічні читання,

           консульпункт,

               творча майстерня,

                   робота творчої групи,

                        семінари-практикуми,

                             педагогічні-практикуми,

                                  проблемний теоретичний семінар,

                                         клуб «Креативність»

                                             робота з молодими педагогами.

   Робота з педагогами, які  атестуються.

Наш  девіз

В методичному кабінеті завжди можна отримати сучасну педагогічну літературу та слушну пораду.

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ  ВИХОВАТЕЛІВ 

Як вихователю  організувати роботу над скоромовками для дітей?

Відповідь:  Скоромовка — це і фольклорний жанр, і мовна, часто гумористична, гра, де звуки поєднано так, аби ускладнити вимову слів. Зазвичай скоромовки використовують у роботі з дітьми старшого дошкільного віку. Текст можна завчати: колективно — на заняттях із розвитку мовлення індивідуально — у повсякденному житті. Відповідно, вивчення планують: на початку чи наприкінці заняття, відвівши для цього 3-5 хв. у повсякденному житті — в ранкові чи вечірні години.

        Робота над скоромовкою відбувається послідовно:

1. Вихователь промовляє двічі — повільно й чітко, інтонуючи потрібний звук 2. аналізує звуковий склад, визначає звуки, що повторюються в кожному слові

3. Діти троє-четверо дошкільнят повторюють

 4. хором повільно й чітко промовляють двічі-тричі Коли текст скоромовки вивчено, вихователь пропонує проговорити її швидко й голосно поодинці чи разом. Щоби повправлятися у темпі та силі голосу, можна проказувати скоромовку за наростанням: повільно шепчучи дещо швидше, тихо промовляючи ще швидше й голосніше швидко і голосно. Напевно зацікавлять дітей скоромовки-діалоги, коли одна група малят запитує, а інша відповідає. До прикладу — скоромовка на «р»:

 Де вороно-каркароно, ти була?

 Що, вороно-каркароно, принесла?

 Покружляла, покружляла я вгорі.

Горобців порозганяла у дворі.

Стріла півня, розбишаку-пісняра,

І чкурнула, дременула із двора.

Після пари повторень дітей можна поміняти ролями. Зрештою, коли діти вивчать удосталь скоромовок, можна проводити своєрідні ігри-змагання: хто ліпше промовить, хто знає більше тощо.

Джерело: http://www.pedrada.com.ua/question/84-qqqqa-17-m2-11-02-2017-yak-vihovatelyu-organzuvati-robotu-nad-skoromovki-dlya-dtey?utm_source=id2.action-media.ru&utm_medium=refer&utm_campaign=ID2_poleznoe

                   ПІЗНАЄМО ЦІФРИ ЧЕРЕЗ КАЗКУ Й ЛІПЛЕННЯ

    Базовий компонент дошкільної освіти передбачає ознайомлення дітей дошкільного віку з цифрами. Ця робота покладається не тільки на педагогів дошкільних закладів, а й на батьків. Як же зробити, щоб дітям було і цікаво і зрозуміло? Збагатити роботу такого спрямування й підвищити її ефективність можна, поєднавши ознайомлення з цифрами через казку й закріплення їх графічного зображення в ліплення.

     Народна мудрість гласить: «Почуєш – забудеш, побачиш - запам’ятаєш, зробиш сам – тільки тоді зрозумієш». Ці слова доволі точно описують процес вивчення цифр дітьми з різними вадами мовлення. Тож мовленнєві заняття з ними не можуть обійтися без власне виготовлення цифр – з мотузочок або кубиків, деталей конструктора або солоного тіста. Цей прийом ефективний також і в роботі з дітьми без мовленнєвих проблем. Відомо, що мовні центри людини формуються під впливом імпульсів, які надходять від нервових закінчень пальців рук. Тому розвиток дрібної моторики дитини забезпечує і розвиток її мовлення. Провідною діяльністю для розвитку дрібної моторики є ліплення, адже передбачає роботу різних м’язів рук, потребує сили, точності, ритмічності, плавності рухів. Крім того, ліплення стимулює активність як лівої, так і правої півкуль головного мозку, що сприяє формуванню образного мислення, фантазії, креативності. Тому ефективним прийомом ознайомлення дітей з цифрами є їх ліплення із солоного тіста.

Пропоную рецепт солоного тіста:

1. Змішайте 2 склянки борошна, 1\2 склянки крохмалю, 1\2 склянки солі, 1 ложку лимонної кислоти, 2 ложки олії, 2 склянки води.
2. Цю масу підігрівайте на слабкому вогні протягом 5-7хв. Постійно помішуючи.
3. Коли речовина трохи охолоне, добре вимісіть її.
4. Розділіть масу на порції, добавте барвник (харчовий або гуаш).

      У дошкільнят переважає наочно-образне мислення, тому конкретний образ ліплення, виготовлений власноруч і підкріплений позитивними емоціями, запам’ятовується краще. Позитивну атмосферу освітнього процесу допоможе створити казка. Яскраві образи, цікавий сюжет, чарівні перетворення, пригоди, римовані вислови персонажів та очікування дива сприяють запам’ятовуванню цифр. У процесі ознайомлення з цифрами через казку розширюється словниковий запас дітей, розвивається зв’язне мовлення, творча уява, фантазія, емоційний інтелект. Тому таким ефективним у роботі виявилося поєднання казкового сюжету та прийомів ліплення цифр з тіста. Кожне заняття ознайомлення малят з цифрами завершується оповідкою про пригоди солоних Тістиків (стовпчиків-заготовок для виготовлення цифр), діти нетерпляче чекають моменту, коли в їхніх руках кольоровий шматочок тіста перетвориться на будь-який предмет або персонаж, і, врешті-решт, на цифру. Наприклад, цифра «0» - схожа на колобка, цифра «1» - на спортсмена, цифра «2» - на гуску і т. п. Діти складають різноманітні казки, тим самим запам’ятовуючи цифри.

Методичні рекомендації по визначенню новітніх форм організації дозвілля та їх застосування в роботі

    Зміни, що відбуваються в культурно-дозвільному середовищі, інновації, які нестримно входять у наше життя, отримання доступу до всесвітньої мережі Інтернет вимагають від працівників позашкільних закладів «включення» у ці процеси, розробку і впровадження в практику  сучасних форм роботи, що здатні приваблювати як нових вихованців, так і підтримувати інтерес постійних. 

    У практиці роботи  з’являються такі новітні явища як квест, флешмоб і буккроссинг, вебінар, воркшоп, які набувають все більшої популярності, а на сторінках часописів для організаторів дозвілля методисти-новатори презентують свої однойменні розробки. Однак на практиці, організовуючи масові заходи і називаючи їх зазначеними термінами,  ми не завжди правильно розуміємо суть і значення цих понять в контексті організації дозвілля.

   У зв’язку із цим виникає необхідність роз’яснити суть цих новітніх форм організації дозвілля та їх застосування в роботі.

Постійно зростаючий попит у сфері освітніх послуг викликав бум розвитку тренінгових компаній і навчальних центрів. Повсюдно проводяться всілякі семінари, курси, конференції та майстер-класи на різні теми. З’являються і стають популярними різноманітні нетрадиційні форми навчання. Однією з таких форм є воркшоп.

Воркшоп (англ. workshop – майстерня) – це колективний навчальний захід, учасники якого отримують нові знання та навички в процесі динамічної групової роботи. Основні відмінності воркшопу від заходів іншого типу – висока інтенсивність групової взаємодії, активність і самостійність учасників, актуальний досвід й особисте переживання.

Воркшоп являє собою дослідження, фокусом якого є окремо взята і неоднозначна проблема. Особливим способом організований процес роботи в групі дає можливість поглянути на проблему з різних, інколи несподіваних, ракурсів. Воркшоп допомагає актуалізувати досвід, який має група, та інтегрувати на основі наявних ресурсів новий погляд й розуміння проблеми, що розглядається. Отже, воркшоп допомагає всім його учасникам стати по закінченні заняття більш компетентними, ніж на початку.

Учасники використовують особистий досвід і професійні знання та вміння, наявні в них із теми воркшопу. Вони діляться ними з іншими учасниками заходу. Ведучий уміло контролює процес, спрямовує діяльність групи. Основні методи і прийоми – це аналіз і розбір ситуацій, створення проектів і презентацій, «мозковий штурм», виконання індивідуальних і групових вправ. Теоретичні «вкраплення» у вигляді лекцій застосовуються зрідка й у мінімальному (необхідному для повного висвітлення теми) обсязі. По закінченні воркшопу у групи є певний інструментарій, модель поведінки в певній ситуації.

Кожен із учасників приходить на воркшоп зі своїм унікальним й неповторним досвідом у сфері професійної або творчої діяльності та індивідуальним поглядом і ставленням до тих чи інших професійних або творчих проблем.

Метою воркшопу є розвиток професійних навичок та взаємодія між різними фахівцями чи творчими людьми, які зацікавлені у вирішенні певної професійної проблеми або в розробці та реалізації певного проекту.

У межах воркшопу можуть відбуватися майстер-класи, презентації, круглі столи, творчі зустрічі, нові знайомства, започаткування нових проектів.

Головна відмінність воркшопу від майстер-класу – це форма його проведення. Майстер-клас – це демонстрація митцем своєї майстерності. В рамках майстер-класу ведучий ділиться з аудиторією унікальними авторськими напрацюваннями у своїй професійній галузі. Слухачі лише по завершенні тематичних блоків можуть ставити уточнюючі запитання. Зазвичай між собою вони спілкуються мало, ведучий таку взаємодію не підтримує, його завдання –зосередити увагу учасників на власній персоні за рахунок змістовності матеріалу та яскравості його викладу. Натомість воркшоп – це захід, на якому учасники отримують знання самостійно. В рамках воркшопу слухачі перетворюються на учасників, у них з’являється можливість активної та відкритої взаємодії між собою. Воркшоп завжди практично орієнтований, це, по суті, обмін досвідом фахівців, детальне опрацювання окремого питання, систематизація різних позицій, поглядів, точок зору, переживань щодо певної проблеми. Таким чином, воркшоп – це певна майстерня, де фахівець ділиться своїми думками й досвідом, але також ініціює процес обміну думками, досвідом через залучення учасників в обговорення проблематики.

Прийшовши на воркшоп, учасники першими отримують важливу інформацію, працюють під керівництвом так званого «майстра-інноватора», оволодівають новим методом і мають можливість оцінити, поділитися враженнями, вказати на недоліки.

 – літературний воркшоп. Метою курсу є оволодіння провідним інструментарієм та технікою письма, що є спільними для всіх жанрів та видів написання: від текстів у блог до романів чи сценаріїв, аналіз основних методів взаємодії тексту із читачем та зі світом. Слухачі курсу дізнаються, як впізнати бажання своїх читачів, з чого починати роботу над текстом, де брати натхнення, що таке інтерпретація та адаптація та як необхідно працювати із засобами художньої виразності.

 – мистецький воркшоп. Це тренінги, на яких учасники у дружній групі переймають досвід успішного майстра та розробляють під його керівництвом свій твір. До прикладу, у Парку культури та відпочинку ім. Б. Хмельницького у Львові проходив воркшоп зі створення бетонного глечика власними руками. Майстри поділилися усіма тонкощами та секретами роботи з бетоном. Після створення глека, учасники мали змогу посадити в нього цікаві рослинки і створити новий елемент декору для своєї домівки.

 – екологічний воркшоп. Виявляється у творчій ініціативі задля збереження природи. Як правило проводиться за ініціативою громадських організацій. Прикладом такого воркшопу є проект «Друге життя речей», що полягає в переробці старих або непотрібних речей на красиві та корисні предмети побуту. Саме учасники виготовляють з огидних та шкідливих пластикових пляшок різноманітні креативні вироби – підсвічники, горщечки, коробочки, вазочки.

Буккроссинг (англ. «book» — «книжка», «crossing» — «переїзд», «перехрестя») – всесвітнє книжкове мандрування з рук у руки, з дому в дім, з країни в країну. Іншими словами – це безкоштовний обмін книгами. Буккроссер, прочитавши книгу, залишає її у громадському місці, щоби хтось інший також мав змогу її прочитати, а той, до кого книжка потрапить, повторює процес. Так книги мандрують від одного читача до іншого, не залежуючись на полицях. У цьому русі беруть участь бібліотеки, магазини, кафе, клуби за інтересами. Вони відкривають певні визначені шафки чи полиці для загального доступу, і кожна зацікавлена людина може взяти будь-яку книгу без дозволу, без запису, або ж залишити власну вже прочитану книгу. Також люди залишають прочитані книги в громадських місцях, на лавочках, у транспорті, найбільш креативні – залишають в книгах записки. Книгу буккроссингового руху попередньо позначають наліпкою на палітурці «Буккроссинг». Інструкція користування так званою вільною бібліотекою проста: «Візьми, прочитай, поверни або залиши свою».

Походження буккроссингу дехто пов’язує з відомою англійською звичкою залишати прочитану в метро газету на сидіннях у вагоні, аби наступний пасажир також мав можливість її прочитати. Не виключено, саме цей приклад надихнув спеціаліста з Інтернет-технологій американця Рона Горнбекера, котрий у 2001 році ініціював створення проекту Bookcrossing, популярність якого зі США швидко поширилася за океан – у Францію, Італію, Німеччину, і нарешті – до України. Ідеєю буккроссингу захопилось вже понад 400 тисяч людей у понад 130 країнах світу.

У Львові вже є досвід створення буккроссингових полиць на зупинках громадського транспорту та кав’ярнях. Будь-хто може скористатись цією послугою, взявши вподобану книгу. А ось повертати її необов’язково. Замість цього читач може принести з дому будь-яку свою книгу і покласти її на полицю. На кожній книзі є наклейка, яка вказує на те, що книга не продається, а також буккроссинговий лист, де вказано контакти її власника та його враження від книги. Інколи книги знову повертаються на полицю.

Буккроссингові, або книгообмінні осередки можуть організовуватись у вигляді окремих поличок, скринь, валіз, шафок, ніш тощо. Такі куточки книгообміну можна створювати в крамницях, книгарнях, бібліотеках та інших районних чи міських закладах культури. А от у сільських народних домах така ідея не матиме підтримки.

 Квест (англ. guest – «пошук») – аматорське спортивно-інтелектуальне змагання, мета якого – швидше та якісніше від інших команд дістатися фінішу, виконуючи при цьому різноманітні інтелектуальні та спортивні завдання. Під час гри команди вирішують логічні завдання, здійснюють пошук на місцевості, будують оптимальні маршрути переміщення, відшукують оригінальні рішення та підказки. Після завершення чергового завдання команди переходять до виконання наступного.

Мета гри – «розшифрувати» певне місце на обумовленій території (скажімо, на вулицях міста, шкільному подвір’ї чи в музейній залі), виконати на цьому місці певні дії або/та одержати підказку (інструкцію, код) до виконання наступного завдання.

Суть гри можна окреслити так: на старті кожній команді (кількість осіб в одній команді зазвичай від 4 до 8) дається загадка (на аркуші паперу, наприклад), де зашифроване певне місце, до якого команді необхідно дістатися. На цьому місці чергує представник організаторів. Він дає командам, які відгадали загадку і прибули до вказаного пункту, нове завдання, після успішного виконання котрого команді дістається чергова загадка – і так далі. Зазвичай кількість таких етапів (станцій чи зупинок) становить від 5 до 10.

Щоб дістатися фінішу, необхідно правильно відгадати усі зашифровані місця, швидко і правильно виконати завдання організаторів і зробити це швидше за інші команди. Команда може взяти додаткову підказку, але в такому випадку на неї накладається штраф у вигляді штрафних хвилин або зняття певної кількості балів.

Перемагає команда, яка найшвидше дісталася фінішу і найкраще виконала усі завдання. Це основна суть гри, проте існує безліч інших варіантів. Це залежить від фантазії організаторів.

В ідеальному варіанті квест – це командна гра, для якої потрібна вміла координація дій усіх гравців. Існує два варіанти організації гри.

Складніший: кожну команду поділяють на дві групи: так звані штаб і екіпаж. Штаб – це аналітичний центр команди. Його завдання – розгадати підступні запитання/завдання організаторів і скерувати екіпаж у правильне місце на пошук наступного коду.

Простий: аналітики й виконавці виступають єдиним фронтом, тобто у складі команди.

У квестерів (учасників квесту) гра розвиває активність, амбіційність, комунікабельність і креативність.

Залежно від місця проведення, змагання можуть бути:

 – у приміщенні;

 – на відкритому повітрі.

Залежно від типу завдань:

 – інтелектуальні;

 – ігрові;

 – пошукові.

За змістом квести бувають: краєзнавчого, літературного, екологічного, правового, народознавчого, спортивного спрямування.

Квести об’єднують такі спільні особливості: група людей виконує різноманітні завдання, відшукуючи підказки, інструкції, користуючись спеціальною картою-маршрутом або відповідною схемою. Необхідно відзначити, що завдання здебільшого несподівані та непрості.

      Будь-який квест має типові поняття:

Час проходження – час, що витрачається на проходження усієї гри.

Завдання – етап сценарію гри, що складається з одного або декількох завдань.

Капітан – обов’язковий учасник команди, який представляє її інтереси перед організаторами.

Мапа – карта місцевості.

Квестер – гравець в один із видів квеста.

Код – буквено-цифрова інформація, яка слугує для підтвердження проходження завдання та отримання наступного або фіксації часу його проходження.

Команда – добровільне об'єднання, зареєстроване для участі у грі.

Сценарій – сукупність усіх завдань, послідовність вирішення яких заздалегідь невідома учасникам і визначається в ході проходження усіх рівнів гри.

Учасник, гравець – особа, яка бере участь у грі.

Чек-пойнт – пункт перевірки присутності команди на відповідному завданні.

Нещодавно до нашого лексикону увійшло слово «флешмоб». З контексту, в якому вживається слово, нескладно здогадатися, що цей термін означає певні масові дії. Флешмо́б (англ. flash mob – «спалахуючий натовп», flash –спалах, mob – натовп) – заздалегідь спланована масова акція, зазвичай організована через Інтернет або інші сучасні засоби комунікації, у якій велика кількість людей оперативно збирається у громадському місці, протягом декількох хвилин виконує попередньо узгоджені дії (сценарій) і швидко розходиться.

Немає єдиної думки з приводу того, яка мета проведення флешмобів. Учасники одного і того ж заходу можуть мати різні цілі. Серед можливих варіантів – розвага, порушення повсякденного ритму життя, можливість справити враження на навколишніх, відчуття причетності до спільної справи, самоствердження (випробувати себе: «Чи зможу я це зробити на людях?»), спроба одержати гострі відчуття.

Найважливіші правила флешмобу:

1.   Флешмоб поза рекламою, поза політикою, поза економікою (ніхто з учасників не платить і не отримує грошей).

  2.  Дія повинна здаватися спонтанною (учасники не збираються в місці події до початку акції).

 3. Збір учасників зазвичай здійснюється за допомогою Інтернету або сучасних засобів зв’язку (наприклад, sms-розсилка).

 4.   Фіксований час початку і закінчення проведення (кожен із моберів повинен точно виконати вказану в сценарії часову рамку, годинники учасників мають бути синхронізовані).

 5. Повинно скластися враження, що мобери такі ж випадкові перехожі, як і будь-які інші (не спілкуватися один з одним до, під час і після акції в місці проведення).

6. Сценарій має мати абсурдний характер (дії моберів не повинні піддаватися логічному поясненню).

 7. Точне дотримання сценарію.

8. Флешмоб не повинен викликати негативних емоцій, агресивної реакції випадкових глядачів.

9.  Дії моберів не мають суперечити існуючому законодавству України. Після акції не повинно залишатися сміття.

10. Флешмоб розрахований на випадкових глядачів у громадських місцях, викликаючи почуття несподіваного зацікавлення. Кожен може приєднатися до події.

11. Після акції необхідно миттєво розійтися з місця події в різні сторони, не подаючи вигляду, що сталося щось незвичайне.

Здивувати. Саме так можна коротко визначити сутність флешмобу для більшості людей. Учасниками флешмоба можуть бути люди будь-якого віку й соціального статусу.

1). Зустріч з однодумцями.

2). Розробка робочого варіанта сценарію флешмобу.

3). Організація флешмобу: пошук додаткових учасників, постійний зв’язок з ними, збори на репетиції, створення образів учасників, пошук, розробка костюмів тощо.

4). Відеозйомка флешмоуа та монтаж відеоролика зі флешмобом.

Найпоширеніші сценарії флешмобів:

Флешмоб «Танець». В певний час, в призначеному громадському місці починає звучати музика. Один чи декілька моберів танцюють. З різних сторін, почергово, до них приєднується решта учасників. Дійство відбувається під один чи декілька треків із заздалегідь відрепетируваними танцювальними рухами. Для залучення у флешмоб сторонніх глядачів, протягом усього танцю, можна повторювати 5–7 танцювальних рухів, які легко повторити. Це танець, наприклад, у великому приміщенні, коли група людей починає танцювати, а згодом до них приєднуються інші учасники акції.

Ще один цікавий сценарій – збираються мобери у визначеному місці та часі зі своїми книжками й упродовж певного часу читають. Тоді усі розходяться. Це так званий «Книжковий флешмоб».

«Поетичний флешмоб». На центральній (заздалегідь призначеній для цього) площі міста, де встановлено вільний мікрофон, збираються люди, закохані у поезію. Всі бажаючі мають змогу прочитати свої улюблені поетичні твори різних авторів або власні авторські поезії. Можна приурочити проведення такого флешмобу до ювілейної дати певного поета і усім моберам разом зачитати попередньо визначений вірш цього поета.

Флешмоб «Зарядка». Місце проведення…. Реквізит: спортивний одяг.

Сценарій: мобери за декілька хвилин до початку збираються, але не створюють натовпу. У визначений час з’являється ведучий, подає сигнал усім моберам зібратися навколо нього і починає проводити зарядку. Триває зарядка 3–5 хвилин, потім усі розходяться.

В Україні флешмоби набули популярності з 2008 року. Серед найвідоміших всеукраїнських флешмобів можна назвати акцію, що відбулась 29 червня 2014 р. до Дня молоді на Софійській площі. Молоді люди утворили фігуру карти України розміром 25 х 35 метрів. За словами організаторів флешмобу такі дії «потрібні для підтримки морального духу громадян, вони об’єднують людей». Серед подібних акцій можна назвати також флешмоби: «Єдина Україна», «Відчуй смак рідної мови», «Молодь за єдність», «Рушник єдності», «День вишиванки» та інші. Такі заходи допомагають виховувати патріотизм, почуття гідності за власний народ і державу.

 КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ ВИХОВАТЕЛІВ

"Планування роботи з дітьми з експериментування"

​Молодший дошкільний вік. 

​Робота з дітьми даної вікової групи спрямована на створення умов, необхідних для сенсорного розвитку в ході ознайомлення з явищами і об'єктами навколишнього світу.

У процесі формування у дітей елементарних обстежувальних дій педагогам рекомендується вирішувати наступні завдання:
1) поєднувати показ предмета з активною дією дитини за його обстеженням: обмацування, сприйняття на слух, смак, запах (може бути використана дидактична гра  типу "Чарівний мішечок");
2) порівнювати схожі за зовнішнім виглядом предмети: шуба - пальто, чай - кава, туфлі - босоніжки (дидактична гра типу "Не помилися");
3) вчити дітей зіставляти факти і висновки з міркувань (Чому стоїть автобус?);
4) активно використовувати досвід практичної діяльності, ігровий досвід (Чому пісок не розсипається?).
Основний зміст досліджень, вироблених дітьми, передбачає формування в них уявлень:
1. Про матеріали (пісок, глина, папір, тканина, дерево).
2. Про природні явища (снігопад, вітер, сонце, вода, ігри з вітром, зі снігом; сніг, як одне з агрегатних станів води; теплота, звук, вага, тяжіння).
3. Про світ рослин (способи вирощування рослин з насіння, листа, цибулини; пророщування рослин - гороху, бобів, насіння квітів).
4. Про способи дослідження об'єкта (розділ "Кулінарія для ляльок": як заварити чай, як зробити салат, як зварити суп).
5. Про предметний світ (одяг, взуття, транспорт, іграшки, фарби для малювання та інше).

Середній дошкільний вік. 

Робота з дітьми цієї вікової групи спрямована на розширення уявлень дітей про явища та об'єкти навколишнього світу. 
Основними завданнями, які розв'язуються педагогами в процесі експериментування, є:
1) активне використання досвіду ігрової та практичної діяльності дітей (Чому калюжі вночі замерзають, днем тануть? Чому м'ячик котиться?);
2) Угруповання об'єктів за функціональними ознаками (Для чого необхідне взуття, посуд? З якою метою вони використовуються?);
3) класифікація об'єктів і предметів за видовими ознаками (посуд чайний, їдальня). 
Основний зміст досліджень, що проводяться дітьми, передбачає формування в них наступних уявлень:
1. Про матеріали (глина, дерево, тканина, папір, метал, скло, гума, пластмаса).
2. Про природні явища (пори року, явища природи, об'єкти неживої природи - пісок, вода, сніг, лід, ігри з кольоровими крижинками).
3. Про світі тварин (як звірі живуть взимку, влітку) і рослин (овочі, фрукти), умови, необхідні для їх росту і розвитку (світло, волога, тепло).
4. Про предметний світ (іграшки, посуд, взуття, транспорт, одяг і т.д.).
5. Про геометричні еталони (коло, прямокутник, трикутник, призма).
6. Про людину (мої помічники - очі, ніс, вуха, рот і т.д.)

Старший дошкільний вік. 

 Робота з дітьми спрямована на уточнення всього спектру властивостей і ознак об'єктів і предметів, взаємозв'язку і взаємозалежності об'єктів і явищ.

Основними завданнями, які розв'язуються педагогом в процесі експериментування, є:
1) активне використання результатів дослідження у практичній (побутовий, ігровий) діяльності (Як швидше побудувати міцний будинок для ляльок);
2) класифікація на основі порівняння: по довжині (панчохи - шкарпетки), формі (шарф - хустка - косинка), кольором / орнаменту (чашки: одно - і різнокольорові), матеріалу (плаття шовкове - вовняне), щільності, фактурі (гра "Хто назве найбільше якостей і властивостей?").
Основний зміст досліджень, що проводяться дітьми, передбачає формування в них наступних уявлень:
1. Про матеріали (тканина, папір, скло, фарфор, пластик, метал, кераміка, поролон).
2. Про природні явища (явища природи, кругообіг води в природі, рух сонця, снігопад) і часу (доба, день - ніч, місяць, сезон, рік).
3. Про агрегатні стани води (вода - основа життя; як утворюється град, сніг, лід, іній, туман, роса, веселка, розглядання сніжинок в лупу і т.п.).
4. Про світ рослин (особливості поверхні овочів і фруктів, їх форма, колір, смак, запах, розглядання і порівняння гілок рослин - колір, форма, розташування пуп'янок; порівняння квітів та інших рослин).
5. Про предметний світ (родові і видові ознаки - транспорт вантажний, пасажирський, морський, залізничний та ін.).
6. Про геометричні еталони (овал, ромб, трапеція, призма, конус, куля).

​

                        ПАМ'ЯТКА ДЛЯ ВИХОВАТЕЛІВ

"Орієнтовна структура заняття - експериментування"

{·         Постановка дослідницької задачі у вигляді того чи іншого варіанту проблемної ситуації.

{·         Вправи на розвиток уваги, пам'яті, логічного мислення (можуть бути організовані до заняття).

{·         Уточнення правил безпеки життєдіяльності в ході здійснення експериментування.

{·         Уточнення плану дослідження.

{·         Вибір обладнання, самостійне його розміщення дітьми в зоні дослідження.

{·         Розподіл дітей на підгрупи, вибір ведучих, що допомагають організувати однолітків, які коментують хід і результати спільної діяльності дітей у групах.

{·         Аналіз і узагальнення отриманих дітьми результатів експериментування.