Патріотичне виховання

Патріотичне виховання здобувачів освіти

у сКомунальному закладі "Початкова школа «Дніпряночка»

Видатний український педагог В. О. Сухомлинський у книзі «Народження громадянина» писав: «Домогтися того, щоб вихованця вже з дитинства хвилювало теперішнє та майбутнє Вітчизни, - одна з найважливіших передумов запобігання моральним зривам у дитячі роки. Патріотичні думки, почуття, тривоги, патріотичний обов’язок, громадянська відповідальність – це основа почуття людської гідності Той, у кому ви сформували ці якості душі, ніколи не виявить себе в чомусь поганому, навпаки – він прагнутиме виявляти себе тільки в доброму, гідному наших ідей, нашого суспільства.»

Виховати свідомого патріота і громадянина означає сформувати в дитині комплекс певних знань, особистісних якостей і рис характеру, що є основою специфічного способу мислення та спонукальною силою у повсякденних діях, вчинках, поведінці. Йдеться про:

патріотичну відповідальність і мужність, самосвідомість, громадську ініціативність та активність, готовність працювати для розвитку Батьківщини, захищати її;
повагу до Конституції, законів Української держави, прийнятих у них правових норм, сформовану потребу в їх дотриманні, високу правосвідомість;
повагу до батьків, свого родоводу, традицій та історії рідного народу;
знання української мови;
дисциплінованість, працьовитість, творчість, турботу про природу та екологію рідної землі;
гуманність, шанобливе ставлення до культури, традицій та звичаїв, високу культуру спілкування, це заняття «Світле свято Воскресіння», «Щедрий вечір», «Українські рушники – скарби народні навіки», «Мандруємо по Україні», «Калинові пломінці» та інші.

Отже перед педагогами дошкільної ланки стоїть завдання надзвичайної ваги – виховати патріота – громадянина своєї Батьківщини, культурну, освічену людину, яка гідно представлятиме свою державу у всесвітній спільноті.

Сім’я і дошкільний заклад є первинними соціальними осередками, що покликані формувати особистість майбутнього патріота нашої країни, а батьки й педагоги – перші представники суспільства, які ознайомлюють маленьких громадян із заведеними в суспільстві соціальними та етичними нормами.

Адже так важливо, щоб уже в дитинстві закладалися якості, необхідні для життя й праці в колективі: товариське ставлення одне до одного, взаємодопомога, вміння рахуватися з інтересами своїх товаришів, уміння разом працювати і відпочивати, бажання та готовність дбати про інших. Саме в дошкільному віці у дитини формуються такі важливі почуття, як довіра й повага до батьків, близьких людей, вихователів, визнання їхнього авторитету. Під впливом дитячого садка, сім’ї, а пізніше й школи, в неї зароджуються й розвиваються риси громадянина.

Ось роботи наших дітей для воїнів АТО.

Пам'ятка для вихователів

Національний куточок у молодшій групі

1. Ляльки - дівчинка і хлопчик - у національному вбранні.

2. Вироби народних промислів України:

• посуд: миска, полумисок, горщик, макітра, глечик, куманець, барильце, горнятко (посуд можна ставити на рушник-стирок, на святковий рушник у дні свят);

• іграшки;

• музичні дитячі народні інструменти - яворівські сопілка, дзиґа, свищики (різної форми);

• писанки (виставляють напередодні Великодніх свят).

3. Альбом «Українські казки», у якому розміщуються ілюстрації до народних казок (ілюстрації з казок поповнюються поступово).

4. Макет подвір'я з українською хатою, спорудами для свійських тварин та фігурки тварин.

Виставляється по 1-2 предмети кожного виду виробу, протягом року змінюються на інші або змінюються на такі самі вироби, але з іншим розписом тощо.

4.Дидактичні ігри, наприклад, «Збери з частин ціле» (іграшки).

Пам'ятка

Національний куточок у середній групі

1. Ляльки - дівчинка і хлопчик - у національному вбранні.

2. Вироби народних промислів України:

• іграшки;

• музичні дитячі народні інструменти - яворівські сопілка, дзиґа, свищики (різної форми);

• писанки (виставляють напередодні Великодніх свят).

4. Дидактичні ігри (орієнтовний перелік): «Знайди за назвою український посуд», «Збери з частин ціле» (розбилася таця, свищик – іграшка тощо), «Що зайве?»(народні та сучасні народні інструменти; народний та сучасний одяг) тощо.

5. Дидактичний фотоальбом «Наше рідне місто».

Пам'ятка

Національний куточок у старшій групі

1. Мапа України або її макет.

2. Ляльки - дівчинка і хлопчик - у національному вбранні

3. Вироби народних промислів України:

- посуд: миска, полумисок, горщик, макітра, глечик, горнятко, таріль, таця (посуд можна ставити на рушник-стирок, на святковий рушник у дні свят);

- іграшки;

- музичні дитячі народні інструменти - яворівські coпілки, дзиґа, свищик;

- писанки (виставляють напередодні Великодніх свят).

Виставляється по 2-3 предмети кожного виду виробу, і змінюються на інші або змінюються на такі самі вироби, тощо.

4. Дидактичний фотоальбом «Україна - наша держава», «Київ - столиця. України», «Ставище – рідне селище».

5. Альбом «Українські казки», у якому розміщуються ілюстрації рідних казок, персонажі народних казок (ілюстрації з казок поступово).

6. Дидактичні ігри (орієнтовний перелік): «Знайди за назвою український посуд», «Збери із частин ціле» розбилася таця, свищик – іграшка тощо), «Що зайве?»(народні та сучасні народні інструменти; вироби народних промислів), «Дорогами країни» (робота з мапою України» тощо.

У вихователів обов'язково повинні зберігатися у шафі тематичні папки або альбоми:

- «Державні символи України» (на звороті кожного символу надруковані орієнтовні бесіди з дітьми про цей символ);

- «Національні символи України» (ілюстрації, які відображають святкові події, можна виставляти у куточку напередодні святкування цих дат);

- «Митці України»;

- Портрети Тараса Шевченка, Лесі Українки та інших (вивішуються у національному куточку в дні народження та вшанування пам'яті видатних діячів, прикрашаються рушником – покутником).

Питання аналізу календарного плану освітньої роботи в групах

1. Відображення роботи з ознайомлення дітей з українською національною культурою, традиціями, обрядами протягом місяця.

2. Види та кількість занять з різних розділів Державної базової програми, на яких здійснюється завдання щодо залучення дітей до національної культури, побуту, традицій тощо (на місяць, квартал, півріччя, рік). Зміст, характер їх запису. Висвітлення словникової роботи.

3. Запис занять з народознавства (якщо у дошкільному закладі вони відокремлені). їх кількість, тематична доцільність, повнота запису, відповідність завданням програми, методиці проведення занять з ознайомлення з навколишнім; їх форма проведення, вид, визначеність та повнота поставлених завдань, доцільність виховних завдань.

4. Планування роботи з розділу "Художня література". Кількість та види діяльності, на яких знайомлять дітей із творами українського народного фольклору, письменниками-класиками, творами сучасних українських прозаїків і поетів. Характер запису, словникова робота.

5. Планування освітнього процесу з дітьми поза заняттями за напрямками:

- ознайомлення дітей з українською національною культурою, побутом, традиціями;

- художньо-мовленнєва діяльність;

- образотворча діяльність;

- музична діяльність.

6. Відповідність заходів темі заняття, сезону, календарним датам, регулярність проведення; їх місце у конкретному режимному моменті.

7. Методи, прийоми формування основ національної свідомості дітей.

8.Групові та колективні форми роботи з формування основ національної свідомості дітей (рухливі ігри, хороводи, читання творів, показ діафільмів, відвідування театрів, екскурсії в музеї тощо), їх доцільність, ефективність, відповідність темі заняття, вікові дітей.

9. Відбиття у плані національних свят, народних хороводних, рухливих українських ігор, їх кількість, відповідність віку. Повнота запису (мета, матеріал).

10. Прийоми індивідуальної роботи з дітьми її повторюваність. Кількість дітей, охоплених цією роботою.

11. Мова запису (грамотність).

Завдання ознайомлення дітей з витоками народознавства

(поради педагогам)

Нині, повертаючись до історії українського народу, відроджуючи, пробуджуючи до життя національні традиції, національний дух нашого народу, ми виховуємо свідомого громадянина і патріота нашої держави. Починати цю роботу потрібно з раннього віку в сім'ї, у дитячому садку, в школі

Організовуючи народознавчу роботу з дошкільниками, вихователі повинні у комплексі розв'язувати пізнавальні, навчальні, виховні завдання (А. Богуш).

Пізнавальні завдання передбачають розширення з Україну, її історію, культуру, природні багатства.

Дітей спочатку ознайомлюють з найближчим оточенні щодня контактують. Поступово стежинкою рідного краю в столиці України - Києва, інших міст та пам'ятних місць Батьківщини.

На заняттях з народознавства малюк уперше долучається до державних символів (Герба, Прапора, Гімну) та народних національних оберегів верби, віночка, рушника тощо).

Предметом обговорення у дитячому товаристві мають бути й родинні корені кожної сім'ї, кожної родини. Вихователь повинен стимулювати й заохочувати дітей до пізнання свого родоводу.

Упродовж перебування дітей у дитячому садку потрібно ознайомити їх з побутом нашого народу як у минулому, так і на сучасному етапі. Діти повинні знати,(впізнавати, розрізняти) українські національні іграшки, національний (традиційний та регіональний) одяг, взуття, посуд, предмети побуту та хатнього інтер'єру, подвір'я. Треба розвивати у дітей цікавість до української національної обрядовості, народних свят, ігор, народних прикмет, народної творчості, національного мистецтва, народних промислів. Не можна обійти увагою й українську національну кухню.

Пізнавальні завдання реалізуються й у пізнанні дітьми природи рідного краю (ліси, степи, моря, гори, заказники тощо)

Навчальні завдання передбачають формування перших наукових народознавчих та історичних понять, у майбутньому – основи наукового мислення, національної свідомості, самосвідомості та психології.

Вихователь повинен:

- розвивати пізнавальну активність дітей, прагнення якнайглибше пізнати свій народ, свої національні корені;

- формувати стійкий інтерес до народознавчого матеріалу, бажання пізнати його глибше, навчити використовувати його в побуті, у своєму дитячому житті, запам'ятовувати вірші, прислів'я, приказки, казки, загадки

- прищеплювати дітям елементарні трудові навички, пов'язані з народними ремеслами. Вчити малюків вишивати, витинати, розписувати за

українськими мотивами писанки, іграшки, посуд виготовляти різні вироби: іграшки, глиняний посуд, вибійки, витинанки, аплікації тощо.

Розвивальні завдання передбачають розвиток усіх психічних процесів у дитини: запам'ятовування, уважності, зосередженості, логічного мислення, уяви. Діти повинні вміти самостійно аналізувати, зіставляти, порівнювати народознавчі поняття, звичаї минулого та сучасного, відокремлювати місцеве, регіональне від загальнотрадиційного національного.

Мовленнєві завдання є супутніми на кожному народознавчому занятті. Наприклад, мандруючи до української оселі прадідів, діти вперше чують слова стріха, тин, перелаз, скриня, ослін, долівка.

Словник дітей також поповнюється образними виразами, коли вони слухають фольклорні твори та твори українських письменників. Діти згадують знайомі прислів'я, приказки, примовки. Кожне заняття супроводжується розповідями дітей про побачене, почуте, пережите.

Виховні завдання мають на меті прищепити дітям насамперед любов до рідного краю, до землі своїх предків, до рідної мови, оселі, до Батьківщини, почуття гордості за свій народ, повагу до національної культури, національних звичаїв та оберегів.

Природними національними рисами характеру українців вважаються щирість, гостинність, доброта, мудрість, щедрість, добре почуття гумору. Отож ці риси особистості потрібно виховувати у дитини, використовуючи для цього багатий народознавчий матеріал.

Заняття з народознавства сприяють вихованню у дітей духовності на національному ґрунті, доброзичливості, чесності, взаємоповаги, чемності, скромності, товариськості, поваги до культури інших народів, вшанування їхніх традицій, оберегів.

Долучення дітей до народної творчості, мистецтва, безпосередня участь у національних святах виховують у них естетичні почуття, розвивають художнє світобачення, наповнюють емоційну сферу дитини радощами, піднімають настрій, формують естетичний смак.

Проведення занять, організація свят з народознавства потребує серйозної підготовки педагогів. Відхилення від змісту тлумачення основних подій, традицій, що їх використовують на занятті або святі, допускати не можна. Як зазначає А.Богуш, календарно – обрядовий матеріал повинен обиратися з мінімальним релігійним звучанням.